DSC_0004 DSC_0018 DSC_01001 DSC_0010 DSC_0451 DSC_0530 DSC_0123

Головний вхід

Головний корпус госпіталю

Стоматологічний кабінет 

Зал ЛФК

                                                                         Рентген

Координаційний центр

(044)483 16 92

Реєстратура

(044)483 21 54

 

Артеріальна  гіпертензія, гіпертонія, гіпертонічна хвороба

 

Артеріальна  гіпертензія, гіпертонія, гіпертонічна хвороба        Артеріальна гіпертензія (підвищення артеріального тиску) — один зі станів, що належать в усьому світі до так званих «хвороб століття», «хвороб цивілізації».
Масштаби цієї неінфекційної епідемії вражаючі! Майже 20-25% всього дорослого населення має під­вищений артеріальний тиск, тобто страждає тією чи іншою формою артеріальної гіпертензії, причому час­тіше нездужають найбільш працездатні люди віком 30­60 років. Відповідно до масштабів нашої країни можна вважати, що ми маємо 12-13 млн. хворих на артеріаль­ну гіпертензію.Щорічно АГ вперше виявляється приблизно у 430 тисяч пацієнтів. Саме по собі підвищення артеріально­го тиску (АТ) часто протікає безсимптомно і проявляєть­ся лише у фіналі захворювання тяжкими ускладненнями (мозковий інсульт, серцева або ниркова недостатність, інфаркт міокарда). Однак незалежно від того, є у хворо­го симптоми захворювання, чи немає, стабільне підви­щення АТ завжди призводить до розвитку вторинних морфологічних змін з боку судин з порушенням функції життєво важливих органів.Україна посідає перше місце серед країн Європи за смертністю населення від серцево-судинних захворю­вань (це майже 57 % у структурі загальної смертності). Цей показник визначається головними чином двома причинами — ішемічною хворобою серця (!ХС) і цереброваскулярними захворюваннями.Економічні збитки, обумовлені тимчасовою непра­цездатністю, інвалідністю та передчасною смертністю від АГ, !ХС та цереброваскулярними захворюваннями, перевищили торік 2 мільярди гривень.Згідно рекомендаціям Всесвітньої організації охо­рони здоров’я величинами нормального артеріального тиску треба вважати: систолічний АТ — від 100 до 140 мм. рт. ст., а діастолічного — до 90 мм. рт. ст. Тиск понад ці величини вважається артеріального гіпертензією.Артеріальна гіпертензія є національною пробле­мою, для вирішення якої Президентом України був підписаний Указ від 4 лютого 1999 року, яким введено в дію Національну програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії.Виникнення і перебїг АГ тісно пов’язанї з наявнїстю факторів ризику: спадковість, психоемо­ційні навантаження, куріння, незбалансоване харчу­вання (вживання надмірної кількості солі) надлишко­ве вживання алкоголю, надмірна маса тіла і малору­хомий спосіб життя.Немедикаментозне лікування — зміни стилю життя.Зміни стилю життя в першу чергу залежать від само­го хворого.Зменшення ваги тіла перш за все може бути досяг­нуто за рахунок зменшення вживання висококалорійної їжі. У осіб з надмірною вагою тіла, зменшення її на 10 кг знижує АТ на 10 мм. рт. ст. Збільшення ваги на 10 кг су­проводжується зростанням систолічного артеріального тиску на 2-3 мм. рт. ст. та зростанням діастолічного тис­ку на 1-3 мм. рт. ст.Особлива увага надається зменшенню вживання солі. У осіб з підвищеним АТ кількість споживаної солі має обмежуватись до 6 г (у середньому за день людина споживає 10 г солі)У людей, які вживають алкоголь, Ат підвищується.Ризик серцево-судинних захворювань зменшуєть­ся при помірній фізичній активності. У цьому плані ре­комендується швидка ходьба протягом 30-40 хвилин зі швидкістю 3-5 км. на годину 3-4 рази на тиждень.Куріння, як і вживання алкоголю, підвищує рівень катехоламінів у плазмі крові. При курінні значно зростає ризик атеросклеротичних ушкоджень.Відомо, що тільки у 20-25% хворих, які постійно до­тримуються системи змін способу життя, АТ достатньо знижувався. Щоправда, це стосується помірної АГ при підвищенні АТ до 160 мм. рт. ст. Але за будь-яких обста­вин зміни стилю життя повинні проводитися паралельно з медикаментозною терапією. Таке поєднання дозволяє знизити АТ швидше, стабільніше, зменшуючи кількість та дози медикаментозних препаратів. Профілактичні за­ходи щодо АГ передбачають впровадження здорового способу життя і корекцію виявлених факторів ризику. Їх модифікація спрямована на:
  • обмеження вживання солі в їжі;
  • зменшення маси тіла при її надлишку;
  • обмеження вживання алкогольних напоїв;
  • зменшення вживання їжі насиченої жирами, солодощів;
  • відмову від паління;
  • підвищення фізичної активності в години дозвілля;
  • психоемоційне розвантаження та релаксацію.
Світовий досвід показує, що профілактика, спрямо­вана на зміну способу життя, є універсальною «вакци­ною» проти АГ. Застосування перелічених заходів спри­яє зменшенню виникнення нових випадків АГ на 50 %.Варто завжди пам’ятати, що артеріальна гіпертензія небезпечна своїми ускладненнями, яким легше запобігти, ніж лікувати.При виявленні АГ необхідно звертатись до лікаря.Тримайте свій тиск «в руках»Чи вимірювали ви свій артеріальний тиск? Якщо то­нометр показав вам 120/80 мм рт. ст. — можете вважати себе щасливцем, бо це — норма.Оптимальним вважають тиск, нижчий за ці показни­ки, а якщо вже близько 135/85 — це сигнал, що у жит­ті потрібно щось міняти: скажімо, позбутися шкідливих звичок, вживати більш здорову їжу, частіше гуляти на свіжому повітрі, зайнятися спортом… До цих та інших ре­комендацій лікарів потрібно ставитися вкрай серйозно, бо це — шанс для вашого тиску внормуватися. Після по­значки 140/90 людину автоматично відносять до списку хворих на артеріальну гіпертензію.Серце й мозок — «під прицілом»Артеріальна гіпертензія — це синдром стійкого під­вищення артеріального тиску. Ця хвороба підступна тим, що людина може взагалі її не відчувати, бо специ­фічних симптомів підвищення тиску не існує. У когось — болить голова (найчастіше — у потиличній ділянці), шу­мить у вухах, хтось відчуває нудоту чи запаморочення, а дехто почувається нормально, а тиск у нього в цей час «зашкалює». Часто єдиним симптомом артеріальної гі­пертензії є тільки підвищення артеріального тиску, і щоб виявити недугу, достатньо поміряти тиск. У той час, коли людина може не відчувати жодного дискомфорту, най­важливіші органи її організму (їх називають «органамимішенями») — головний мозок, серце, нирки — як під дулом пістолета: у будь-який момент може статися ін­сульт чи інфаркт — найвищі планки, які «бере» артері­альний тиск. Смертність від серцево-судинних захворю­вань займає першість у світі, в Україні цей показник ста­новить 62,5% загальної смертності. Раніше вважали, що підвищення тиску, гіпертонія — це проблема пенсіоне­рів. Але все частіше це стосується молодих людей пра­цездатного віку, які іноді навіть не підозрюють, що ма­ють високий тиск, і вперше про нього дізнаються тоді, коли стається гіпертонічний криз чи навіть інсульт. Мо­лодь не звикла заміряти свій тиск. Старші люди, які сте­жать за своїм тиском, також не всі знають, що їм вже по­трібно вживати медикаменти. Бо раніше кардіологи ви­значали нормальний артеріальний тиск для людини, до­давши 100 до її віку. Таким чином визначали норму тис­ку. Досі дехто з 60-річних вважає, що «верхній» (систо­лічний) тиск 160 — для них нормальний.Нещодавно ВООЗ затвердила чітку градацію тиску, за якою нормальним вважається тиск 120/80 для людей будь-якого віку, в тому числі похилого. Оптимальним — нижчий за цей показник, проте не набагато. Показники 135/85 потребують вже візиту до лікаря, 140/90 — діа­гностують артеріальну гіпертензію першого ступеня. До того ж у старших людей буває, що «верхній» тиск (систо­лічний) підвищується, а «нижній» (діастолічний) — ниж­чий за норму, скажімо, 160/60 — люди думають, що це нормально, і не звертаються до лікарів. А такий тиск по­требує лікування, особливо у старшому віці, коли суди­ни вже втратили еластичність, і будь-який натиск артері­ального тиску може спричинити інсульт чи інфаркт.Хвороба жителів великих містЩе однією помилкою людей є те, що препарати для зниження тиску приймають тільки тоді, коли тиск підви­щився, і перестають приймати, коли стає легше або ку­пують доступні усім препарати для зниження тиску, ке­руючись порадою сусідки чи провізора в аптеці. Непра­вильно лікована артеріальна гіпертензія може спричини­ти ускладнення. Тільки лікар може визначити препарат, який не тільки знизить тиск, а й покращить загальну си­туацію, викликану артеріальною гіпертензією. Потрібно зважати на вік людини і її супутні захворювання. Існують фактори ризику, які призводять до артеріальної гіпертен­зії. Це, в першу чергу, обтяжена спадковість: якщо хтось з батьків мав гіпертонію, інсульт, інфаркт, у родині були ви­падки раптової серцевої смерті. До факторів ризику на­лежить і вік людини — чим старший — тим більша віро­гідність гіпертонії. Також — зайва вага, часті стреси і пе­ревтома, сидячий спосіб життя, неправильне харчування, шкідливі звички, цукровий діабет. Важливо вчасно вияви­ти схильність до підвищення тиску і систематично вжива­ти ліки, щоб досягнути його цільових рівнів, за яких мож­на уникнути ускладнень. Важливо вчасно скоригувати свій життєвий ритм, спосіб життя, харчування, позбути­ся шкідливих звичок, відмовитися від кави, щоб запобігти інсульту чи інфаркту. Для цього потрібно з 18-річного віку (якщо раніше не було показань) почати вимірювати свій тиск. Найчастіше підвищений тиск стосується жителів ве­ликих міст: у селах люди мають більше фізичне наванта­ження, переживають менше стресів. А кожен четвертий житель Києва хворіє на артеріальну гіпертензію.Зі зростанням систолічного артеріального тиску від 115 мм на кожні 20 мм рт. ст. загальна смертність зрос­тає вдвічі. Для діастолічного тиску залежність має ана­логічний характер: починаючи з 75 мм рт. ст. вона зрос­тає на кожні 10 мм рт. ст. і підвищує рівень смертності у два рази.Зниження рівня артеріального тиску на 2 мм рт. ст. зменшує ризик смерті на 7-10%. Тому потрібно намага­тися тримати свій тиск у нормі або хоча б постійно його контролювати.В Україні 23 мільйони людей страждає від порушен­ня системи кровообігу (понад 60% дорослого населен­ня), з них понад 10 мільйонів — хворі на артеріальну гі­пертензію.Вилікувати артеріальну гіпертензію неможливо. Проте, дотримуючись здорового способу життя та при­ймаючи ефективні ліки, можна контролювати артеріаль­ний тиск і не допустити розвитку ускладнень.З 50% померлих раптово від інсультів половина не знала про те, що вони мали підвищений артеріальний тиск.Якщо тиск високий:
  • щодня споживайте не менш як 400 г овочів та 300 г фруктів;
  • вилучіть з раціону гострі приправи, соління і страви, насичені тваринними жирами, солодкі і мучні вироби;
  • введіть у харчування повноцінні білки — сир, м’ясо, рибу, вуглеводи, багаті на клітковину, жири, що містять поліненасичені жирні кислоти — соняшникову чи куку­рудзяну олію;
  • готуючи їжу, віддавайте перевагу варінню і запіканню;
  • збагатіть організм кальцієм (молоко, сир, йогурт, не­жирні молочні продукти, риба і морепродукти), магнієм (гречка, пшоно, овес, горох, соняшник, петрушка, хрін, гарбуз, картопля, буряк), калієм (абрикоси, курага, ро­дзинки, чорнослив, чорна смородина, редька).
Щоб тиск не піднімався:
  • уникайте психоемоційних та фізичних перевантажень у професійній роботі та побуті;
  • відрегулюйте свій режим праці і відпочинку, щоб не допускати перевтоми і виснаження;
  • відмовтеся від шкідливих звичок (куріння, зловживан­ня алкоголем);
  • не допускайте надмірної маси тіла;
  • необхідні динамічні навантаження невисокої інтенсив­ності до 3-5 разів на тиждень протягом 30-45 хвилин. Це можуть бути прогулянки пішки, плавання, їзда на вело­сипеді, катання на лижах, робота у саду чи на городі.
Лікування артеріальної гіпертонії немедикаментозним способомУ наш нелегкий час на хворобу артеріальна гіпертензія страждає ~ 20 — 30% дорослого населення. З віком це чис­ло збільшується й досягає 50 — 65% у людей від 65 років. Серед всіх форм артеріальної гіпертензії на частку м’якої і помірної доводиться близько 70 — 80%, в інших випадках спостерігають виражену артеріальну гіпертензію.Щоб зафіксувати підвищений артеріальний тиск до­сить кілька разів зафіксувати підвищені цифри тиску отримані в різний час у спокійній обстановці за умови що пацієнт у цей час не приймав засоби для зниження тиску. У випадку порушення останньої умови, це може привести до підвищення артеріального тиску: після прийому кава на 11/5 мм рт. ст., алкоголю — на 8/8 мм рт. ст., після паління — на 6/5 мм рт. ст., при переповне­ному сечовому міхурі — на 15/10 мм рт. ст., при відсут­ності опори для руки — на 7/11 мм рт. ст.Основною метою лікування артеріальної гіпертензії є запобігання наслідків цього патологічного стану. Біль­шість хворих мають потребу в довічній гіпотензивній те­рапії, але для початку доцільно буде провести спостере­ження за тиском пацієнта протягом 4-6 місяців, щоб при­близно знати на скільки можливо спонтанних знижень тиску, за винятком випадків, коли необхідно негайне ме­дикаментозне лікування.Немедикаментозне лікування являє собою карди­нальну зміну способу життя людини. Основними захо­дами немедикаментозного впливу при артеріальній гі­пертензії є:
  • Дієта
  • зниження надлишкової маси тіла
  • достатня фізична активність
  • відмова від шкідливих звичок
Приблизно в 40-60% пацієнтів з початковою стадією артеріальної гіпертензії при ще щодо невисоких цифрах тиску вдається домогтися його зниження тільки лише за допомогою немедикаментозного лікування.Спеціально для хворих з підвищеним тиском була розроблена спеціальна дієта №10, що складається з:
  • обмеження повареної солі до 6 — 8 г/добу (3 — 4 г у продуктах і 3 — 4 г додається в їжу)
  • вільної рідини до 1,2 л (включаючи супи, киселі й т.д.)
  • тваринних жирів, із заміною їх на рослинні
  • включення в раціон продуктів, збагачених клітинними оболонками (овочі, фрукти, злаки)
  • вітамінами
  • іонами калію, кальцію, магнію.
Енергетична цінність не повинна перевищувати 2600 ккал/доб. Подібної дієти бажано повинні дотриму­ватися всі, хто страждає артеріальною гіпертензією. До­даткові труднощі виникають у пацієнтів з надмірною ма­сою тіла. Як правило, люди хворі на гіпертонію, страж­дають ожирінням. У випадку якщо вага людини починає перевищувати 15% від ідеального, то з’являється наба­гато більше шансів виникнення ішемічної хвороби сер­ця, діабету, атеросклерозу судин на тлі підвищеного ар­теріального тиску. Уважається, що зменшення надлиш­кової маси тіла на 1 кг веде до зниження тиску в серед­ньому на 2 мм рт. ст. Для того, щоб зменшити вага, необ­хідно споживати менше енергії, чим витрачає організм. Схуднути можна трьома способами:
  • скоротити кількість споживаної їжі
  • збільшити фізичну активність
  • сполучити разом ці 2 способи.
Потрібно зробити так, щоб організм затрачав більше енергії, чим він одержує з їжею.Для повної людини, потреба енергії в якого досягає 2000 ккал у день, що навіть досить щадить дієта в 1500 ккал приведе до зменшення споживання енергії на 500 ккал у день, а це вже відповідає 450 г ваги. Ще Гіппократ говорили: «Ліки повинне бути їжею, а їжа ліками». До­тримуючись цього правила, при виборі дієти необхідно враховувати індивідуальні особливості організму, спо­сіб життя, режим праці й відпочинку.Ще як метод немедикаментозної терапії гіпертензії, а також на додаток до дієти зниженню ваги тіла сприяє й достатня фізична активність циклічного типу при відсут­ності протипоказань може сприяти й для нормалізації артеріального тиску. Наприклад, біг підтюпцем протя­гом 30 мінут сприяє спалюванню 300 ккал або 40 г ваги, плавання — 175 ккал за 30 хв, катання на ковзанах — 200 ккал за 30 хв. Але найпростішим і доступним спосо­бом, як виявилося, є звичайна ходьба, оскільки вона по­ліпшує кровообіг, стимулює роботу серця й легенів, роз­слаблює суглоби й допомагає схуднути.Ученими з Америки під час пробного тесту було до­ведено, що повторні динамічні навантаження на орга­нізм викликають достовірне зниження артеріального тиску незалежно від того втрачає тіло вагу, чи ні.Трудова експертиза і санаторно-курортне лікування. При гіперкінетичному гіпертонічному кризі (ГК) /пер­шого типу/ хворий звільняється від роботи на 5-7 днів, йому призначають ліжковий режим і медикаментозну терапію. В цих випадках на ранній стадії ГХ гіпертонічні кризи бувають 1-2-4 рази в рік, протікають легко, швид­ко лікуються гіпотензивними засобами.Тимчасова втрата працездатності на 7-10 днів насту­пає при гіпокінетичному ГК /другого типу/ в II стадії ГХ. Якщо діагностують тяжкий ГК з гострими перехідними порушеннями мозкового кровообігу, то перебування на бюлетні збільшується до 3-4 тиж. При ГХ III стадії пра­цездатність може бути збереженою тільки в спеціально створених умовах. Поза ГК хворі ГХ І і II стадії працездат­ні з врахуванням особливостей професійної діяльності.Таким чином, тимчасова втрата працездатності у хворих на ГХ наступає при ГК, появі гострої коронарної недостатності, виникненні приступів серцевої астми і гострих порушень мозкового кровообігу.У випадку необхідності проведення МСЕК при форму­люванні клініко-експертного діагнозу слід вказувати ста­дію ГХ, особливості перебігу хвороби, висоту і стабільність АТ, характер і частоту ГК, наявність таких ускладнень, як ІХС, НК, хронічна ниркова недостатність, порушення моз­кового кровообігу. Необхідно мати детальне описання ста­ну очного дна /наявність геморагій, плазморагій, дистро­фії тощо/. Враховується ефективність гіпотензивної терапії, функціональний клас СТ напруження, наявність супутніх захворювань. Певне значення належить характеру про­фесії, умовам праці. При наявності ІХС основним захворю­ванням слід вважати хворобу серця. Без симптомів важкої серцевої недостатності працездатність визначається ста­ном мозкового кровообігу, в таких випадках домінуюча роль в експертизі належить невропатологу.Хворим на ГХ І стадії показане санаторно-курортне лікування на бальнеологічних і кліматичних курортах, а також в місцевих кардіологічних санаторіях. Особи з II стадією ГХ без ускладнень можуть бути направле­ні на кліматичні курорти або в місцеві кардіологічні санаторії. Кліматичні курорти показані хворим на ГХ в поєднанні з СТ напруження І або II фК, НК І стадії без прогностичне несприятливих порушень серцевого ритму. На санаторно-курортному лікуванні викорис­товують бальнеотерапію / вуглекислі, родонові, сірча­ні ванни тощо/, ЛФК, дозовані фізичні навантаження. При ГХ III стадії санаторно-курортне лікування проти­показане. Хворих з кризовим перебігом захворюван­ня не варто направляти на приморські курорти в га­рячі місяці року.Для хворих з ГХ оптимальні строки для санаторно­го лікування в кардіологічних санаторіях Південно­го берегу Криму — це квітень-травень В Україні кліма­тичні кардіологічні санаторії розміщені в Одесі, Ворзелі, Конча-Заспа, Карпатах, Немирові, Любені Великому, Слав’янську. Місцеві кардіологічні санаторії краще роз­міщати в приміській лісовій зоні.Профілактичні заходи щодо артеріальної гіпертензіїУ останні десятиріччя середній приріст населення України набув негативного значення. Середня трива­лість життя чоловіків, що проживають в Україні, складає 73 роки, жінок — 61 рік. Цей показник у країнах Європи має становити не менше 75 років.Основний клас захворювання, що визначає рівень смертності, — це хвороба органів кровообігу. Провідне місце в структурі захворювань системи кровообігу се­ред населення України належать: ішемічній хворобі сер­ця (ІХС) та артеріальній гіпертензії (АГ).Артеріальна гіпертензія — одне з найпоширеніших хронічних захворювань людини. За визначенням Ко­мітету експертів ВООЗ — це підвищений артеріальний тиск. За статистичними даними Міністерства охорони здоров’я в Україні, зареєстровано понад 10 млн. осіб з артеріальною гіпертензією, тобто 25% дорослого насе­лення. Однак все ще зберігаються певні розбіжності між даними офіційної статистики і результатами епідеміоло­гічних досліджень щодо кількості хворих з підвищеним артеріальним тиском в Україні.Так, дані дослідження, проведеного інститутом кар­діології ім. М.Д.Стрежеска, доводять що підвищений тиск мають майже 44% дорослого населення.За віком показник поширеності АТ серед працез­датного населення України становить: серед жінок — 34,7%, серед чоловіків — 33,4%.Серед осіб з підвищеним АТ знають про наявність за­хворювання — 43,9% сільських і 85,1% міських мешкан­ців, лікуються відповідно 12,4% та 61,2%, ефективність лікування становить 8,2% та 20,5%. Отже, ситуація щодо контролю АТ незадовільна як серед сільського населення, так і серед міського, проте у сільській місцевос­ті вона вкрай несприятлива.Виникнення і перебіг АГ тісно пов’язані із такими факторами:
  • Вік. Існує позитивна залежність між АТ і віком. В цілому рівень діастолічного АТ підвищується до 55 років, потім змінюється мало. Систолічне АТ постійно зростає з віком.
  • Стать. Середні рівні АТ і поширеність серед жінок мо­лодого і середнього віку дещо менші ніж серед чолові­ків. Пізніше залежність змінюється аж до реверсії.
  • Спадковість. Виявлено тісну кореляцію між АТ най­ближчих родичів (батьки, брати, сестри).
  • Маса тіла. Надлишкова маса асоціюється з 2-6 разовим підвищенням ризику виникнення артеріальної гіпертен­зії.
  • Куріння. Нікотин різко підвищує АТ навіть у завзятих курців. Ефект кожної цигарки триває до 30 хвилин. Вже на 1-й хвилині після її випалювання систолічний АТ під­вищується на 15 мм.рт.ст., а на 4-й — на 25 мм.рт.ст. При однакових рівнях АТ мозковий інсульт у осіб, що палять, виникає в 2-3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить.
  • Вживання алкоголю (як гостре, так і хронічне) прямо корелює з рівнем АТ. Частота АГ найменша серед осіб, що вживають алкоголь в окремих випадках, поступо­во зростає залежно від збільшення щоденної кількості вживаних алкогольних напоїв.
  • Соціально-економічний статус. У країнах постперехідного періоду відмічається зворотній зв’язок між АТ і рівнем освіти, доходів та професійним статусом.
  • Фізична активність. У осіб, що ведуть малорухливий спосіб життя, ризик виникнення АГ на 20-25% вищий, ніж у фізично активних. Фізичні навантаження під час вико­нання професійних обов’язків сприяють підвищенню АТ, а фізична активність у години дозвілля — навпаки.
Профілактичні заходи щодо артеріальної гіпертензії спрямовані на впровадження здорового способу життя і корекцію виявлених факторів ризику. Вони передбачають:
  1. Зменшення маси тіла при її надлишку.
  2. Обмеження вживання кухонної солі.
  3. Зменшення вживання насичених жирів, солодощів та холестерину.
  4. Обмеження вживання алкогольних напоїв.
  5. Відмову від куріння.
  6. Підвищення фізичної активності в години дозвілля.
  7. Психоемоційне розвантаження та релактацію.
За даними ВООЗ, профілактика спрямована на зміну способу життя, є універсальною «вакциною» проти арте­ріальної гіпертензії.Медична допомога хворим із гіпертонічною хворобоюЕсенціальна артеріальна гіпертензія І-ІІ стадії: Озна­ки та критерії діагностики захворюванняАртеріальна гіпертензія (АГ) — це стійке підвищення систолічного до 140 та/або діастолічного артеріального тиску (АТ) до 90 мм рт. ст. та вище.Тривалий час захворювання перебігає без жодних клінічних ознак. АГ можливо виявити під час обстеження або диспансеризації. При прогресуванні захворювання можуть з’являтись неспецифічні скарги на головний біль, особливо зранку, запаморочення, шум у вухах.Діагноз ГХ встановлюють виключення симптома­тичних (вторинних) АГ. При І стадії гіпертонічної хво­роби (ГХ) відсутні ознаки органічних уражень органівмішеней (серця, мозку, нирок). При II стадії є, як най­менш, одна з об’єктивних ознак ушкодження органів мі­шеней: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ або ЕхоКГ, генералізоване звуження артерій сітківки, протеїнурія або мікроальбумінурія.Для ГХ І-ІІ стадій характерні неускладнені гіпертоніч­ні кризи (кардіальний, церебральний та безсимптомний).Умови, в яких повинна надаватись медична допомогаХворі з ГХ І та ІІ стадій підлягають амбулаторному об­стеженню та лікуванню за місцем проживання в район­них поліклініках дільничними терапевтами або сімей­ними лікарями. В складних випадках для виключення симптоматичних (вторинних) АГ додаткове обстеження та уточнення діагнозу проводиться в міських кардіоло­гічних, нефрологічних, ендокринологічних відділеннях, диспансерах або стаціонарах та діагностичних центрах з залученням відповідних спеціалістів.Діагностична програма. Обов’язкові дослідження
  1. збір скарг та анамнезу
  2. клінічний огляд
  3. вимірювання АТ на обох руках
  4. вимірювання АТ на нижніх кінцівках аускультативним методом (при вперше виявленому підвищенні АТ в осіб молодших за 45 років)
  5. вимірювання маси тіла та окружності талії
  6. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, креатинін, холесте­рин, тригліцериди, глюкоза, калій, натрій крові)
  7. ЕКГ у 12 стандартних відведеннях
  8. ЕхоКГ
  9. огляд очного дна
Додаткові дослідження
  1. визначення мікроальбумінурії
  2. добовий моніторинг АТ
  3. УЗД нирок
  4. РРГ
  5. добова протеїнурія
  6. при зниженні відносної щільності сечі — аналіз сечі за Зімницьким
Лікувальна програма. перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортиментуЗастосування антигіпертензивних препаратів І ряду (бета-адреноблокатори, тіазидні або тіазідоподібні діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, антагоністи рецепторів до ангіотензину II).Низкодозова комбінована терапія як альтернатива монотерапії.При недостатньому ефекті проводять комбіновану терапію 2-3 препаратами I ряду.Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асор­тименту
  1. Аспірин
  2. При недостатній ефективності, або неможливості за­стосування препаратів I ряду в складі комбінованої те­рапії використовують антигіпертензивні препарати II ряду (альфа -адреноблокатори, поперед усе при супут­ній аденомі передміхурової залози, моксонидін, альфаметілдопа, резерпін).
  3. При гіпері дісліпідемії — терапія статинами
Характеристика кінцевого очікуваного результату лікуванняСтійке зниження АТ до цільового — < 140/90, а для хворих цукровим діабетом — до 130/80. Зменшення вираженості скарг хворого з боку серцево-судинної систе­ми. Корекція факторів серцево-судинного ризику.Тривалість лікуванняСтаціонарного лікування не потребує. Амбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя.Критерії’ якості лікуванняСтабілізація АТ в межах цільового. Відсутність усклад­нень гіпертонічної хвороби.Можливі побічні дії і ускладненняМожливі побічні дії антигіпертензивних препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.Рекомендації щодо подальшого надання медич­ної допомогиХворі повинні знаходитись на диспансерному спосте­реженні за місцем проживання. Щорічне обов’язкове об­стеження в рамках діагностичної програми, при необхід­ності обстеження і корекція терапії частіше, ніж 1 раз на рік.Вимоги до дієтичних призначень і обмеженьХворі повинні отримувати дієту із обмеженням солі до 5 грам на добу, обмежується вживання тваринних жирів, та продуктів, які містять холестерин. Рекоменду­ється дієта збагачена омега-3 поліненасиченими жир­ними кислотами (морська риба). При зайвій вазі обмеж­ується енергетична цінність їжі.При наявності шкідливих звичок — відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітаціїВідмова від роботи в нічний час, нормалізація режи­му сну та відпочинку. Рекомендована оптимізація фізич­ної активності (30-45 хв. 3-5 разів на тиждень). Не реко­мендується перебування під прямими сонячними про­менями, переохолодження та перегрівання.Есенціальна артеріальна гіпертензія III стадії. ознаки та критерії діагностики захворюванняАртеріальна гіпертензія (АГ) — це стійке підвищення систолічного та/або діастолічного артеріального тиску (АТ) до 140/90 та вище. При III стадії гіпертонічної хвороби (ГХ) є об’єктивні ознаки ураження органів мішеней з порушен­ням їх функції: стенокардія, перенесені інфаркт міокарду та інсульт, хронічна серцева недостатність ІІА — III ст., хроніч­на ниркова недостатність, хронічна гіпертонічна енцефалопатія III ст. Для гіпертонічної хвороби III стадії характерні ускладнені гіпертонічні кризи в анамнезі: розвиток на фоні підвищеного АТ гострих коронарних синдромів, гострого порушення мозкового кровообігу, крововиливи (в мозок, сітківку), розшарування аорти.Умови в яких повинна надаватись медична допомогаХворі з ГХ III стадії підлягають амбулаторному обсте­женню та лікуванню за місцем проживання в районних поліклініках чи сімейними лікарями з обов’язковим залу­ченням кардіолога (обстеження не рідше 1 раз на рік). За недостатньої ефективності амбулаторного лікування хво­рі підлягають стаціонарному лікуванню в терапевтично­му або кардіологічному відділеннях за місцем проживан­ня. В складних випадках для виключення симптоматич­них (вторинних) АГ додаткове обстеження та уточнення ді­агнозу проводиться в міських кардіологічних, ендокрино­логічних, нефрологічних диспансерах або стаціонарах та діагностичних центрах. При розвитку ускладненого гіпер­тонічного кризу необхідна обов’язкова термінова госпіта­лізація в палату інтенсивної терапії відповідного профілю.Діагностична програма. Обов’язкові дослідження
  1. збір скарг та анамнезу
  2. клінічний огляд
  3. вимірювання АТ на обох руках
  4. вимірювання АТ на нижніх кінцівках (при вперше ви­явленому підвищенні АТ в осіб молодших за 40 років)
  5. вимірювання маси тіла та окружності талії
  6. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, креатинін, холестерин, тригліцериди, глюкоза, ка­лій, натрій крові)
  7. ЕКГ у 12 стандартних відведеннях
  8. ЕхоКГ
  9. огляд очного дна
  10. Ro ОГК
  11. УЗД нирок
Додаткові дослідження
  1. добовий моніторинг АТ при енцефалопатії і перенесе­ному ТІА/інсульті.
  2. доплерівске дослідження екстракраніальних судин
  3. КТ та МРТ голови
  4. при супутній ІХС та наявності відповідних показань коронаровентрикулографія.
Лікувальна програмаПерелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортиментуКомбінована терапія 2-4 антигіпертензивними препаратами I ряду (бета-адреноблокатори, тіазидні або тіазідоподібні діуретики, інгібітори АПФ, антаго­ністи кальцію , антагоністи рецепторів до ангіотензину II).При ускладненому гіпертонічному кризі артеріаль­ний тиск повинен бути знижений протягом 1 години з використанням внутрішньовенної терапії згідно пока­зань і особливостей кризу.Застосовуються нітрогліцерин, натрій нітропрусід, бета-адреноблокатори, фуросемід та ін.Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту
  1. Аспірин
  2. При недостатній ефективності, або неможливості за­стосування препаратів I ряду в складі комбінованої те­рапії використовують антигіпертензивні препарати II ряду (альфа -адреноблокатори, поперед усе при супут­ній аденомі передміхурової залози, моксонидін, альфаметілдопа, резерпін).
  3. При гіпері дісліпідемії — терапія статинами.
Характеристика кінцевого очікуваного результа­ту лікуванняНормалізація АТ. Зменшення кількості та вираженості скарг хворого з боку серцево-судинної системи. Змен­шення факторів ризику.Тривалість лікуванняАмбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя.При ускладненому гіпертонічному кризі обов’язкове стаціонарне лікування тривалістю згідно профілю та виду ускладнення. Стаціонарне лікування потрібне при недостатній ефективності амбулаторного лікування, на­явності ускладнень (енцефалопатія, серцева недостат­ність, хронічна ниркова недостатність). Тривалість ста­ціонарного лікування — 10-12 діб.Критерії якості лікуванняСтабілізація АТ в межах цільового. Відсутність но­вих ускладнень гіпертонічної хвороби з боку органів мішеней та подальшого прогресування порушень їх функцій.Можливі побічні дії і ускладненняМожливі побічні дії антигіпертензивних препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.Рекомендації щодо подальшого надання медич­ної допомогиХворі повинні знаходитись на диспансерному спо­стереженні за місцем проживання. Щорічне обов’язкове обстеження в рамках діагностичної програми, при необ­хідності обстеження і корекція терапії частіше, ніж 1 раз на рік.Вимоги до дієтичних призначень і обмеженьХворі повинні отримувати дієту із обмеженням солі до 5 грам на добу, обмежується вживання тваринних жирів, та продуктів, які містять холестерин. Рекоменду­ється дієта збагачена омега-3 поліненасиченими жир­ними кислотами (морська риба). При зайвій вазі обмеж­ується енергетична цінність їжі.При наявності шкідливих звичок — відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітаціїХворі можуть направлятися на МСЕК в зв’язку з втра­тою працездатності. Рекомендовані обмежені дозовані фізичні навантаження під контролем фахівців з ЛФК. Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання.Немедикаментозна гіпотензивна терапіяНа ранній стадії і при м’якій формі ГХ (гіпертонічної хвороби) для корекції АТ використовують спочатку тіль­ки нефармакологічні методи лікування /нульовий сту­пінь/. Ці методи направлені на оздоровлення способу життя, зниження надлишку маси тіла, обмеження при­йому кухонної солі і корекції гіперліпідемії. Оздоров­чі методи включають відмову від куріння, зловживан­ня спиртними напоями, міцним чаєм і кавою. Хворому на ГХ бажано забезпечити повноцінний відпочинок, до­статній нічний сон.Маса тіла хворого на ГХ має наближатись до ідеаль­ної незалежно від віку людини, її можна визначити при допомозі наступних формул:а/ маса тіла = ріст в ст -100,б/ маса тіла = ріст в ст х периметр грудної клітки в см/240Встановлена пряма кореляційна залежність між ма­сою тіла і рівнем АТ. Зниження маси тіла при ожирінні на 15 % веде до зниження АТ на 10 %. Похудання дося­гається шляхом режиму обмежень та фізичних наванта­жень. Хворим на ГХ молодого віку варто рекомендувати дозовані фізичні навантаження з поступовим збільшен­ням або ходьби, або легкого бігу, або плавання. Складні­ше буває з особами похилого віку, у яких нерідко ГХ по­єднується з різними супутніми захворюваннями. Їм слід дотримуватись гіпокалорійної дієти з частим дробним харчуванням.Ми проти повного лікувального голодування при м’якій формі АГ. Більш стабільне зниження АТ наступає при поступовому зниженні маси тіла шляхом обмежен­ня калорійності їжі.Одним із основних факторів ризику виникнення ГХ є вживання надмірної кількості кухонної солі. Збільшення її вмісту в харчових продуктах викликає схильність ор­ганізму до гіпертензивних реакцій. Зменшення вживан­ня натрію з їжею при одночасному збільшенні харчових продуктів, багатих калієм, веде до суттєвого зниження систолічного і діастолічного АТ при стабільній АГ. Більш виражений гіпотензивний ефект відмічається при гіперреніновій формі ГХ.Нерідко при стабільній АГ тільки обмеження кухон­ної солі дозволяє відмовитись від фармакологічних за­собів. Добова доза солі у хворого на ГХ має бути в межах 6 г. Однак слід обережно обмежувати натрій у хворих похилого віку, які схильні до гіпонатріємії.У виникненні та прогресуванні ГХ певне значення належить психоемоційним перевантаженням /стресам/, які провокують гіперпродукцію катехоламінів, гіперліпідемію і судинний невроз. Ось чому має значення навчи­ти хворого правильно реагувати на різні складні життє­ві та міжособисті відносини. Усунення психотравматизуючих факторів сприяє навіть видужанню на ранній ста­дії хвороби. Поряд з психотерапією, голковколюванням і аутогенним тренуванням важлива роль належить вмін­ню хворого адаптуватись до мікросоціального середо­вища.Четвертим важливим компонентом немедикаментозної гіпотензивної терапії стала дієта з обмеженням тваринних жирів. Досить часто ГХ поєднується з гіперліпідемією, яка сприяє прогресуванню хвороби і розви­тку ІХС. До речі, нормалізація ліпідного обміну діє гіпо­тензивне.В їжі потрібно зменшити вміст тваринних жирів до 25-30 % від загальної калорійності. Із включенням жиру молочних продуктів кількість тваринного жиру не пови­нна перевищувати 40 г на добу. До складу їжі обов’язково слід включати продукти, багаті поліненасиченими жир­ними кислотами. Хворому на ГХ бажано в день вживати дві ложки рослинної олії.Згідно новітніх експериментальних та клінічних спо­стережень харчові продукти, багаті тваринними білка­ми, які мають в своєму складі амінокислоти таурин, ме­тіонін, лізин, зменшують ризик мозкових крововиливів. Антисклеротичну дію мають деякі види морської риби, які живуть в холодних водах і містять велику кількість ейкозопентаєнової кислоти. До такої риби належать сардини, лосось, ставрида, горбуша, палтус. Бажано вживати морські рибні продукти хворим на ГХ не менше 1-2 разів на тиждень.До нефармакологічних методів лікування належать оздоровча ЛФК, бальнеологічні та фізіотерапевтичні ме­тоди лікування. Доцільно більш широко використовува­ти санаторії-профілакторії та санаторно-курортне ліку­вання.Якщо протягом 3-6 міс проведення немедикаментозної гіпотензивної терапії не наступає зниження АТ до 140/90 мм рт.ст., то доцільно переходити на медикамен­тозне лікування. В деяких випадках після першого огля­ду хворого позитивно вирішується питання про призна­чення медикаментів. Враховується також бажання хво­рого змінити чи не змінити свій спосіб життя. Нефармакологічні методи не втрачають свого значення на всіх стадіях ГХ і не повинні відмінятись.Лікування і профілактика гіпертонічних кризів. Най­більш характерним синдромом ГХ є гіпертонічний криз /ГК/, який називають згустком і квінтесенцією ГХ При­близно 20-35 % хворих на ГХ має кризовий перебіг. Під ГК розуміють раптове підвищення АТ більше ніж на ЗО % від вихідного з появою нейровегетативних розладів і клінічних симптомів порушення функцій життєвоважливих органів. Розрізняють гіпертонічні кризи І типу (адреналовий, гіперкінетичний, нейровегетативний, діенцефальний) і II типу (норадреналовий, дисциркуляторний, гіпокінетичний тощо) Гіпертонічний криз І типу буває на ранніх стадіях АГ, зумовлений викидом адреналіну, при цьому збільшується серцевий викид і систолічний АТ. Тривалість від кількох хвилин до декількох годин, су­проводжується тремтінням тіла, серцебиттям, головним болем, збудженням, в кінці ГК — поліурія. При ГК II типу (гіпертонічна енцефалопатія) збільшується вміст норадреналіну зі зростанням периферичного опору судин і діастолічного АТ. Клініка розвивається поступово: нудо­та, блювота, розлади ходу, динамічні розлади мозково­го кровообігу і зору. Тривалість до кількох діб і тижнів. При ГК II типу можливий розвиток таких ускладнень, як інсульт, інфаркт міокарда, набряк легень, розшарування аорти тощо.Національний Інститут Здоров’я США (1993) виділяє «невідкладні стани при АГ» і «екстренні стани при АГ». При «невідкладному» ГК необхідно знизити АТ протя­гом години, такі хворі потребують госпіталізації. До не­відкладних станів відносять інсульт, ІМ, нестабільну сте­нокардію, розшаровуючу аневризму аорти, набряк ле­гень, еклампсію з судомами. При «екстренному» ГК не­обхідно знизити АТ протягом доби Це хворі зі злоякіс­ною АГ без ознак ураження життєвоважливих органів, а також випадки АГ, пов’язаної з оперативними втручан­нями. Медикаментозна терапія ГК направлена на швид­ке зниження АТ, покращення кровообігу в мозку, серці, нирках та інших органах. Хворим з ГК в більшості випад­ків невідкладна медична допомога надається на догоспітальному етапі. Якщо не наступає зниження АТ, вини­кає загроза ускладнень, то такі хворі підлягають госпі­талізації.Для лікування ГК І типу на догоспітальному етапі ши­роко використовують пероральні форми гіпотензивних засобів. Доцільно їх комбінувати з діуретиками. По гіпо­тензивному ефекту пероральний прийом ліків не мен­ший, ніж при їх парентеральному застосуванні. А пе­ревага полягає в тому, що немає необхідності робити ін’єкції (профілактика СНІДу, вірусного гепатиту тощо). До того ж хворий сам купує ГК.Ми широко застосовуємо для лікування ГК ніфедипін (адалат, коринфар, кордафен, кордіпін) по 10-20 мг під язик, при цьому таблетку слід розжувати. Вже через 10­20 хв АТ знижується і досягає максимального знижен­ня на 30-60-й хв, при необхідності можна дозу повтори­ти. Каптоприл (капотен) призначають по 25-50 мг, гіпо­тензивна дія проявляється через 15-30 хв. Можливий розвиток ниркової недостатності при двосторонньому стенозі ниркових артерій. При застосуванні клофеліну в дозі 0,075-0,15 мг АТ знижується через 30-60 хв, при­йом препарату слід повторювати погодинно до сумар­ної дози 0,6 мг. Більш повільно гіпотензивний ефект ви­кликає лабеталол по 200-400 мг. При прийомі вищезга­даних ліків швидке зниження /.т може привести до арте­ріальної гіпотензії і колапсу.Вже протягом багатьох років для лікування неускладненого ГК користуються 0,5 % розчином дібазо­лу по 4-6-10 мл в вену. Через 10-20 хв знижується АТ і серцевий викид. Протипоказів для введення препарату практично немає. Гіпотензивний ефект зберігається 2-3 год. На жаль, у частини хворих на ГХ відмічається пара­доксальна реакція на дібазол, замість зниження насту­пає підвищення АТ. Не слід комбінувати дібазол з папа­верином, бо останній викликає застій в судинах мозку з погіршенням кровообігу.Засобом вибору для купування тяжкого ГК /ГК друго­го типу по Н.А.Ратнер/ продовжує залишатись клофелін. При внутрішньовенному повільному введенні 0,5-1 мл 01 % розчину клофеліну на 10-15 мл ізотонічного роз­чину хлориду натрію АТ знижується через 5-15 хв. В той же час таке швидке зниження АТ не погіршує стан моз­кового і коронарного кровообігу. Якщо клофелін вводи­ти в м’яз, то зниження АТ відмічається на 30-60-й хв. Для попередження ортостатичного колапсу необхідно до­тримуватись ліжкового режиму протягом 2 год. після па­рентерального введення препарату.В стаціонарних умовах хворим з загальномозковими симптомами при гіпокінетичному ГК /другого типу/ при­значають 0,25 % розчин дроперидолу по 4-6 мл в вену на 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 20 мл 5 % роз­чину глюкози. При повільному введенні в вену дропери­долу вже на 2-5-й хв покращується самопочуття хворого і знижується АТ. Проте гіпотензивний ефект нетривалий, десь біля однієї години. Ось чому доцільно комбінувати дроперидол з лазиксом по 2-4 мл. При вираженому пси­хомоторному збудженні і появі корчів дроперидол ком­бінують з седуксеном або еленіумом. У хворих похило­го віку з вираженим церебральним і коронарним атеро­склерозом, а також в ІІІ стадії ГХ АТ доцільно знижувати повільно, протягом 20-40 хв, щоб попередити гострі по­рушення мозкового і коронарного кровообігу.Якщо ГК протікає з мінімальними симптомами го­строго порушення мозкового кровообігу, пораження очей і гіпертонічною енцефалопатією, то клофелін або дроперидол /краще дроперидол/ комбінують з еуфілі­ном. 10-15 мл 2,4 % розчину еуфіліну вводять в вену на 10 мл 0,9 % розчину хлориду натрію. До складу комбіно­ваної терапії варто включати 2-4 мл лазиксу в вену.У хворих з симпатоадреналовим ГК відмічаються синусова тахікардія, екстрасистолія, високий систолічний і пульсовий тиск, збудження, страх. В таких випадках при­значають в вену 3-5 мл 0,1 % розчину обзидану / анаприліну/ на 10-15 мл 0,9 % розчину хлориду натрію. Через 5-Ю хв наступає зниження АТ і сповільнення ЧСС. Гіпо­тензивна дія медикаменту продовжується кілька годин. Для попередження рецидиву ГК призначають анаприлін по 80-120 мг/добу.Якщо діагностується загроза виникнення гострої лівошлуночкової недостатності на фоні ГК, то препарати вибору — гангліблокатори швидкої дії, довенне введення нітрогліцерину. В м’язи вводять 0,5-1 мл 5 % розчину пентаміну. АТ знижується через 15-30 хв і залишається зни­женим протягом 3-4 год. Для досягнення більш швидкого і вираженого гіпотензивного ефекту комбінують 0,5-1 -2 мл 5 % розчину пентаміну з 2 мл 0,25 % розчину дропе­ридолу на 100-150 мл 0,9 % розчину хлориду натрію, ме­дикаменти вводять в вену зі швидкістю 15-30 крапель за хвилину під контролем АТ. В перші 10-20 хв АТ знижуєть­ся на 25-30 % в порівнянні з вихідним. При клінічних про­явах серцевої астми одночасно призначають лазикс по 40-80 мг та інгаляції кисню з пінопогашувачами (етиловий спирт, антифомсилан). Замість пентаміну використовують арфонад або бензогексоній. Швидке зниження АТ, осо­бливо у людей похилого віку, може привести до колапсу і порушення регіональної гемодинаміки. З профілактич­ною метою хворий має знаходитись в ліжку 2-3 год.При лікуванні ГК враховують клінічну симптомати­ку і враження внутрішніх органів. Для терапії невідклад­них станів, гіпертонічної енцефалопатії, гострої лівошлуночкової і ниркової недостатності, розшарування анев­ризми, еклампсії ідеальним гіпотензивним медикамен­том залишається натрію нітропрусид по 0,25-10 мкг/кг/ хв довенно крапельне з початком дії відразу. Тривалість введення від кількох годин до кількох діб, але макси­мальну дозу медикаменту вводять протягом 3-7 хв. Діазоксид (гіперстат) вводять струминне довенно 50-150 мг або по 15-30 мг/хв, початок дії через 1-2 хв, а гіпотензив­ний ефект продовжується кілька годин. Препарат при­значають при гіпокінетичному ГК, злоякісній АП, гіпер­тонічній енцефалопатії, ГК з гострою нирковою недо­статністю. ГК при феохромоцитомі знімають фентоламіном, тропафеном або натрію нітропрусидом.Із фізичних методів вкажемо на призначення гірчич­ників, гарячих ніжних ванн, холоду на голову. В деяких випадках для ліквідації явищ серцевої астми використо­вують кровопускання по 300-500 мл. Таке лікування по­казане хворим молодого і середнього віку. Особам по­хилого віку з вираженим церебральним атеросклеро­зом призначають медичні пиявки на сосцевидні відрос­тки по 2-4 пиявки з кожної сторони.Причиною ГК бувають психоемоційні перенапру­ження зі зривом адаптаційних механізмів, метеорологіч­ні фактори, гормональні розлади. В похилому і старечо­му віці раптове підвищення АТ може бути спровоковане гострою ішемією головного мозку внаслідок церебраль­ного атеросклерозу, шийного остеохондрозу або хро­нічної циркуляторної церебральної недостатності. Накінець, ГК може викликати гостра ішемія міокарда з реф­лекторним збудженням ЦНС і раптовим викидом катехоламінів в кров. Отже, при проведенні профілактичних заходів варто враховувати механізм розвитку ГК, відре­гулювати ритм життя.Піроксан в дозі 0,045-0,06 г/добу викликає позитив­ний ефект при діенцефальних кризах симпатоадреналового генезу з гіперадреналінемією, знижує збудли­вість і пароксизмальну активність корково-підкоркових структур мозку. В клімактеричному періоді признача­ють коригуючу гормональну терапію, що нерідко при­водить до зникнення ГК. Жінки з прогестероновою не­достатністю за 6-8 днів до менструації приймають діуретики: триампур, гіпотіазид.Якщо поява ГК зумовлена гострою ішемією мозку, то медикаментозна терапія направлена на покращення мозкового кровообігу. Поряд з антагоністами кальцію і засобами, які покращують мікроциркуляцію, хворі отри­мують кардіотоніки, що підвищує тонус. В першу поло­вину дня їм призначають кордіамін, адонізид тощо. Та­ким чином, зменшується ранкова ортостатична гіпото­нія з різкими коливаннями АТ.Профілактика гіпертонічної хворобиПервинна профілактика ГХ включає боротьбу з фак­торами ризику. Вона направлена на оздоровлення насе­лення з дотриманням здорового способу життя. Складо­ві частини первинної профілактики:
  1. нормалізація маси тіла з обмеженням калорійності їжі,
  2. харчування з обмеженням кухонної солі до 4-6-10 г/ добу,
  3. фізичні навантаження при гіподинамії,
  4. по можливості виключення стресів з модифікацією поведінки людей психологічного типу А. Особливо важ­ливе значення первинна профілактика має у людей з по­граничною АГ.
Вторинна профілактика ГХ носить багатоплановий характер. Продовжується боротьба з факторами ризи­ку. Хворі на ГХ підлягають диспансерному нагляду з ди­намічним спостереженням за їх здоров’ям кожних 3-6 міс. Важливим компонентом боротьби з гіперліпідеміею і ожирінням є обмеження калорійності харчових про­дуктів з великим вмістом холестерину і тваринних жи­рів. В їжу доцільно включати продукти, багаті поліненасиченими жирними кислотами і калієм, морську рибу, овочі, фрукти. Кількість кухонної солі повинна бути не більшою за 4-6 г/добу.Психотерапія включає аутотренінг, рефлексотерапію, вольову дихальну гімнастику, раціональний від­починок. Профілактичне значення мають санаторнокурортне лікування та перебування в профілакторіях при виробництві До вторинної профілактики відносять раціональне працевлаштування з виключенням умов праці, які сприяють підвищенню АТ /нічні зміни, вібра­ція, шум, невротизація/.В залежності від рівня і стабільності АТ в амбулатор­них умовах призначають гіпотензивну медикаментозну терапію, частіше у вигляді монотерапії. Огляд хворого в такому випадку проводиться раз в 2-3 тиж, а при норма­лізації АТ — один раз в 1-2 міс. Необхідно забезпечити контроль за ліпідограмою, ЕКГ, станом очного дна, функ­ціями нирок. Вторинна | профілактика затримує прогре­сування ГХ, перехід її в злоякісний варіант попереджує виникнення таких ускладнень, як крововилив у мозок, серцева астма, ниркова недостатність, ХСН.